Історія коледжу

Славетна земля Черкащини багата історичними пам’ятками: це знамениті місця козацької слави і геніального сина українського народу Т.Г.Шевченка, декабристів і п’ятисотенного руху. Однак, подорожуючи Черкащиною, не можна не помітити численних мальовничих садів, в обіймах яких знаходяться чепурні оселі. Все це нагадує про те, що тут знаходиться один із найстаріших навчальних закладів по садівництву – Городищенський фаховий коледж Уманського національного університету садівництва.

Коледж був заснований у жовтні 1891 року на базі Мошно – Городищенської школи 1-го розряду, відкритої землевласниками Мошно – Городищенського  маєтку Балашовими за ініціативою керуючого цього маєтку вченого-агронома Михайла Юхимовича Філіпченка. Школа перебувала у системі міністерства землеробства і ставила за мету готувати умілих практичних виконавців сільського господарства і окремих його галузей.

Курс навчання продовжувався чотири роки і розподілявся на підготовчий та три спеціальних класи.

В підготовчий клас приймалися молоді люди (переважно хлопці) віком не молодші 14 років, які мали міцне здоров’я. Від вступників до підготовчого класу вимагались закінчення двохкласової школи і здача вступного екзамену з закону божого, російської мови (письмо та усно) і математики (усна арифметика та геометрія). В спеціальні класи прийому не було.

Навчання в школі складалось з двох частин: класних занять та практичних сільськогосподарських робіт.

Вивчалися загальноосвітні (закон божий, російська мова, математика, історія Росії, географія) та спеціальні предмети, вироблені педагогічною радою школи і затверджені міністерством землеробства.

До спеціальних предметів відносилися:

1. Фізика
2. Хімія
3. Ботаніка
4. Зоологія з сільськогосподарською ентомологією
5. Загальне землеробство з основами грунтознавства
6. Часткове землеробство (рослинництво)
7. Тваринництво (загальне і часткове)
8. Садівництво, городництво і лісництво
9. Сільськогосподарська економія і організація
10. Сільськогосподарське машинознавство
11. Землеробство з основами креслення
12. Законодавство стосовно сільського господарства

Навчальний рік розпочинався в школі класними заняттями 13 жовтня, що продовжувались до 1-го квітня. Після закінчення класних занять учні проходили практичне навчання протягом весни, літа і осені до початку класних занять.

Для практичного ознайомлення учнів з сільським господарством школа не мала спеціального навчального господарства.

Всі практичні сільськогосподарські роботи учні виконували у двох найближчих до міста Городище економіях:

• Маріїнській (Городищенській) та Софіївській молочній фермі
• Софіївському плодовому саду і майстернях маєтку.

Софіївська молочна ферма знаходилась на відстані 3-х кілометрів від міста Городище і школи в гористому урочищі “Заячі яри”. Побудована в 1890 році, вона являла собою камінний, покритий черепицею будинок у вигляді букви “П”. Горби навколо ферми були вкриті чагарниками і молодими листяними гаями, а недалеко майорів Валявський ліс і Жуків став.Поруч з фермою, на південних і південно-західних схилах трьох ярів, в 1933 році закладено Софіївський плодовий сад з яблунь, груш та слив на площі 24 га. Система посадки плодових дерев – терасна.

В саду розміщувалась шкільна пасіка в кількості 50 вуликів, де учні знайомились з практичним веденням бджільництва. Виконання практичних сільськогосподарських робіт учнями здійснювалось за спеціальним нарядом. Вставали учні о 3.00 і 5.30 годині ранку (в залежності від роботи) і лягали спати о 10 годині вечора. Крім трьох- або чотирьохразового харчування вони одержували одяг встановленої форми, постільну білизну і особливу щоденну платню, яка видавалась по закінченню школи і складала 25-40 крб. власного заробітку учня.

При фермі були також городи – 1,5-2 га, парникове господарство і метеорологічна станція 11 розряду, на якій силами учнів систематично проводились спостереження, звіти метеорологічних спостережень систематично надсилались в головну агрономічну обсерваторію в Пулкові.

Для ознайомлення учнів школи з окремими галузями господарства маєтку влаштовувались екскурсії.

Об’єктами екскурсій були:

• Маріїнський (Городищенський) паровий керамічний завод економії Байбузького картопляного району
• Олександрійський (Байбузький) спиртовий завод
• Байбузький кінний завод, лісове господарство
• Мліївський плодовий розсадник Л.П.Симиренка.

Під час екскурсії в Байбузівську дільницю маєтку, учні також оглядали Мошногірський палац Балашових і розкішний парк (близько 100 га) при ньому з звіринцем, башту Святослава на високій горі над Дніпром, церкву готичного стилю в Мошнах, Мошногорський монастир, заснований в XVII столітті. В 1913 році група учнів школи відвідала Всеросійську промислову виставку в місті Києві, де ознайомилась з станом промисловості і сільського господарства Росії.Слід відзначити, не дивлячись на те, що Мошно-Городищенська сільськогосподарська школа не мала свого учбового господарства , згадані дві економії, молочна ферма,  майстерня, плодовий сад, пасіка являлись солідною базою для набуття практичних навичок по виконанню всіх сільськогосподарських робіт вихованцями школи. Закінчивши її, учні не боялись практичної діяльності в усіх галузях сільського господарства і школа завжди одержувала схвальні оцінки з місць їхньої роботи.

Ініціатор заснування сільськогосподарської школи Михайло Юхимович Філіпченко в своїй капітальній праці “Мошногородищенское имение” говорить: “ Ученики нашей сельскохозяйственной школы имеют добрую практику , хотя бы даже и не для низшей школы”.

Роки спливали за роками, і 26 травня 1904 року школа була реорганізована в нижче сільськогосподарське училище з трирічним курсом навчання. Школа і училище знаходились в старому будинку міськвиконкому. В 1920 році було розширено діяльність учбового закладу і перейменовано в агропрофшколу, в чотирьох класах школи навчалось всього 69 учнів, в тому числі в випускному  - 15 осіб. Це були в основному діти заможних селян, тому що далеко не кожний в той час міг вступити і навчатися навіть в цій сільськогосподарській школі.

За перші 20 років існування школи випущено 262 спеціалісти, в середньому по 13-14 осіб в рік. В 1928 році училище перейменовано в Садоогородній технікум. Директором призначено Короп М.Н.За ініціативи Бугай В.П. в урочищі Маніжа організовано учбове господарство. Мрії, сподівання і працю людей перекреслив чорним ураганом вихор війни. Під час окупації Городищини німці намагалися відновити роботу технікуму з метою використання робочої сили для своїх потреб, але бажаної кількості студентів не змогли набрати. Та навіть тієї молоді, що навчалася в технікумі було організовано підпільну організацію з 27 осіб. Керівником підпільної організації був Олег Український.

Важкою ціною дісталася перемога нашому народу, та викладачі та студенти технікуму з честю відстояли свободу і незалежність нашої Батьківщини.

Двом випускникам і двом працівникам присвоєно звання Героя Радянського Союзу:

1. Медвідь Іван Феодосійович
2. Мамай Микола Васильович
3. Зеленюк Йосип Павлович
4. Яровий Петро Павлович

У 1944 році після звільнення Городищини від фашистських загарбників за короткий період часу технікум відновив і значно розширив свою діяльність: відновлюється навчально-матеріальна база кабінетів, навчально-дослідне господарство, будується гуртожиток. Щорічно випускається близько 230 агрономів, 120 майстрів - садоводів, спеціалістів технічної переробки. А у 1960 році відкривається заочний відділ.

В серпні 1964 року сільськогосподарський технікум було реорганізовано в радгосп-технікум Мліївської дослідної станції ім. Л.П. Симиренка. Очолив технікум М.М. Артеменко, кандидат економічних наук. Значна увага приділялась науково-дослідній діяльності, велася велика наукова робота. Радгосп-технікум готує агрономів-плодоовочеводів, а з 1982 року техніків-технологів по переробці плодів, ягід та овочів.

За високі науково-виробничі досягнення по підготовці кадрів, виведення нових високоурожайних сортів і впровадження їх у виробництво, колектив станції в 1971 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1987 році – похвальною грамотою Президії Верховної Ради України. Багато випускників і працівників технікуму удостоєні високих державних нагород, серед них і М.М. Артеменко – доктор економічних наук, заслужений агроном України, професор, академік, нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора та знаком Пошани, орденом Жовтневої революції. Два випускники удостоєні звання Героя Соціалістичної праці: Л.І. Ярушина та В.М. Матвійко, а три – званням лауреата Державної премії України і Радянського Союзу: М.М. Артеменко, Захарченко, Ляховець.

Протягом останніх п’яти років у навчальному закладі, окрім вже існуючих спеціальностей: агрономів - плодоовочеводів, техніків-технологів, відкрито й нові спеціальності:

• 2001р. – “Лісове господарство”
• 2003р. – “Бухгалтерський облік”
• 2004р. – “Фінанси”

З 2009 р. коледж розпочав підготовку агрономів за освітньо-професійною програмою «бакалавр».

У 2004 році Городищенський державний аграрний технікум було перейменовано в Городищенський державний аграрний коледж, а у 2006 році – в Городищенський коледж Уманського державного аграрного університету, у 2010 р. – Городищенський коледж Уманського національного університету садівництва.Учбова частина коледжу має хорошу сучасну матеріальну базу, яка дозволяє готувати висококваліфікованих спеціалістів. Для лабораторно-практичних занять використовують спеціально обладнані кабінети, майстерні, автоклас. Прекрасною базою для проходження практик є Інститут помології.

Останнім часом викладачі все ширше впроваджують активні форми навчання: семінари, ділові та рольові ігри, уроки на виробництві, уроки-діалоги, конференції.

Директор коледжу Іван Іванович Хоменко – професор, академік, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент Української академії аграрних наук. Людина – закохана в свою професію, землю і працю, він робить все можливе, щоб ми – теперішні студенти - стали справжніми господарями рідної землі.

Випускники, які закінчили коледж в останні роки, працюють:

• агрономами - плодоовочеводами,
• економістами фермерських господарств,
• бригадирами комплексних бригад,
• в адміністративному апараті,
• на педагогічній роботі в: Черкаській, Київській, Хмельницькій, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та інших областях України.

У коледжі важливе місце у системі виховання молоді займає фізкультурно - спортивна робота: студенти постійно беруть участь у змаганнях по волейболу, баскетболу, футболу, тенісу і нерідко перемагають, працюють різні спортивні секції. Весело проводиться “День здоров’я”, насичений спортивними змаганнями між групами, художніми номерами, конкурсами, кулінарними здібностями в приготуванні козацької каші.

Велика увага приділяється культурно-масовій роботі, а саме проведенню вечорів, виховних годин, дискотек, організації екскурсій по найцікавіших місцях нашої країни. Коледж живе активним, веселим життям і завжди відкриває свої двері тим, хто прагне до знань і праці, тим, хто любить, цінує і розуміє рідну землю. У 2019 р. у коледжі навчається 282 студенти денної форми навчання. Навчальний процес забезпечує 36 викладачів, за сумісництвом 6 викладачів, з них академіків – 1 особа, докторів наук – 2 особи, докторів філософії (кандидатів наук) – 7 осіб, викладачів-методистів – 2 особи, старших викладачів – 4 особи, викладачів вищої категорії – 19 осіб, першої категорії – 18 осіб, другої категорії – 5 осіб, спеціалістів – 1 особа. Мають почесне звання «заслужений Діяч науки і техніки» - 1 особа.